Н. А. Сорочишина
аспірант
Класичний
приватний університет
Формування
ефективних механізмів державного управління та менеджменту в умовах сучасної
економіки: теорія і практика : матеріали ІIІ Міжнародної
науково-практичної конференції 20 листопада 2015 р. / за ред.
В. М. Огаренка, А. О. Монаєнка та ін. –
Запоріжжя : КПУ, 2015. – 520 c.
ДЕРЖАВНИЙ МАРКЕТИНГ ЯК
МЕХАНІЗМ ДЕРЖАВНОГО
РЕГУЛЮВАННЯ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ УКРАЇНИ
(стр.223-226)
Інноваційна діяльність
є одним з найважливіших системних чинників сталого розвитку держави, формування
її конкурентних переваг та забезпечення національної безпеки. Рівень зростання
ВВП, в числі інших причин, залежить і від того, наскільки у державі
використовуються досягнення науково-технічного прогресу. Для успішного практичного
вирішення складних державних завдань, пов’язаних з інноваційною діяльністю
можливе використання такого напряму, як державний маркетинг, який цілком можна
віднести до переліку механізмів державного регулювання інноваційного розвитку.
Державний
маркетинг обумовлений природною необхідністю влади в особі державних інститутів
здійснювати “спілкування” з суспільством і бізнесом на основі взаємного обміну
ідеями, цінностями, принципами, нормами і правилами життєдіяльності. Тому
державний маркетинг – це спеціальна концепція ринкового регулювання відносин
між суб’єктами державного управління різними об’єктами, яка характеризується
загальною спрямованістю на досягнення цілей, та створена для встановлення
взаємозв’язків між ними на основі відносин обміну.
Не дивлячись на
неоднозначність і відсутність єдності в розумінні терміна “державний
маркетинг”, ряд українських вчених і практиків (Е. Ромат,
Б. Братаніч, Є. Г. Морозова, А.Р. Сафін), що є прихильниками
використання маркетингових підходів у державному управлінні, вважають, що тут
найважливішою функцією маркетингу виступає необхідність посилення ролі
державного регулювання, стимулювання економічного зростання, формування і
реалізації національних інтересів.
Однак проблема
використання державного маркетингу обговорюється лише на рівні загального
поняття “державне управління”, таким чином ігноруються різні сфери діяльності
суспільства, бізнесу і держави. До того ж, не приділяється увага впровадженню
методів державного маркетингу в інноваційну діяльність. Таким чином, можна
стверджувати, що концепція державного маркетингу в даний час знаходиться в
стадії розвитку.
Тому існує необхідність
розробки теоретико-методичних засад удосконалення державного регулювання
інноваційного розвитку в сучасних умовах через впровадження в процеси його
реформування маркетингових підходів.
Через важке економічне
становище та нестабільну ситуацію в країні, уряд не може здійснювати
безпосередній вплив на інноваційний розвиток країни. Тому, вважаємо, підвищити
ефективність державного управління інноваційною діяльністю з-за складності
ринкових процесів без активного використання державного маркетингу, як методу
непрямого впливу, буде для України досить проблематичним. Важливість
використання державного маркетингу зумовлена ще тим, що на сьогодні
конкурентоспроможність країни визначається не тільки наявністю інноваційних
технологій, але і швидкістю їх впровадження, просування, використання, а також
індивідуальністю цих самих інноваційних технологій. І в цьому може допомогти
весь комплекс “маркетинг менеджменту”.
Для
інноваційної сфери України використання державного маркетингу може визначаться
такими чинниками:
- розвиток ринкових тенденцій і ринкових механізмів, та їх вплив на науково-технічну діяльність та сучасну модернізацію виробництва;
- розвиток України як сучасної демократичної та ринкової держави, що забезпечує потреби свого населення, тобто виконує роль “підприємства”, орієнтованого на споживача, що в свою чергу служить інструментом адміністративних реформ;
- впровадження маркетингових підходів до регулювання відносин між державою і інноваційним бізнесом на сучасному науково-практичному рівні, тобто з використанням маркетингових досліджень, комунікацій, технологій і ін.
Державний
маркетинг в інноваційній сфері має вивчати потреби і інтереси держави і
суспільства, суть, структуру, пріоритети, чинники і тенденції та комунікації
інноваційного розвитку. Суб’єктом державного маркетингу виступає держава та її
компоненти: центральні, регіональні та місцеві органи влади; органи законодавчої
та виконавчої влади; галузеві органи управління. В якості об’єктів державного
маркетингу, як справедливо вважає Е. Ромат, можуть виступати все
суспільство і весь бізнес України і їх певні категорії і групи.
Держава як третій
суб’єкт маркетингу поряд з продавцями і споживачами інноваційних технологій
виконує на інноваційному ринку специфічну роль. Не задовольняючи безпосередньо
потреби споживачів, воно має регулювати інноваційний процес та сприяти
ефективному досягненню компромісу інтересів з мінімальними затратами для себе і
суспільства. Це обумовлено необхідністю розглядати інноваційні, економічні і
соціальні процеси в єдності та взаємодії.
При цьому держава на
відміну від окремого підприємства зацікавлена в ефективному функціонуванні
економіки і країни в цілому. І таким чином державу можна розглядати з точки
зору надання в інноваційній діяльності важливих фінансових, адміністративних,
правових та інших державних послуг, як специфічне підприємство.
Необхідність
використання маркетингу органами державної влади в інноваційній діяльності
пов’язана зі складною економічною ситуацією в країні і процесами глобалізації у
світі.
Тому використання
державного маркетингу в інноваційному розвитку має вирішувати в першу чергу
такі основні завдання:
- роз’яснення цілей і завдань інноваційного розвитку, забезпечення економічного зростання в державі, вибір пріоритетних напрямів інноваційної діяльності;
- аналіз інноваційного ринку, його структуризація, аналіз і прогнозування інноваційного розвитку;
- регулювання експорту та імпорту інноваційних продуктів залежно від стану внутрішнього і зовнішнього ринків з допомогою маркетингових інструментів, стимулювання міжнародної науково-технічної й інноваційної кооперації, регулювання міжнародного трансфера нововведень;
- стимулювання інновацій, підвищення конкурентоспроможності власних інноваційних виробників і захист внутрішнього ринку;
- формування позитивного іміджу держави, як держави-інноватора;
- всебічна допомога вітчизняним інноваційним підприємствам для виходу на зовнішні ринки, використання державних структур для просування інноваційних продуктів на зовнішніх ринках (наприклад, дипломатичні представництва), тобто використання економічної дипломатії;
- активне і превентивне використання PR-технологій в інформаційній роботі органів державного управління та проведення рекламних заходів на державному рівні з метою просування ідей інноваційного розвитку країни в суспільні маси, підвищення суспільного статусу інноваційної діяльності, впізнаваності винахідників і виробників інноваційних технологій, пропаганди науково-технічних досягнень, широкого і відкритого обговорення планів і програм державної інноваційної політики;
- сприяння формуванню оптимальних міжгалузевих і регіональних пропорцій в інноваційній діяльності, розвиток конкуренції, забезпечення необхідних умов для стимулювання бізнесу, який займається інноваційною діяльністю;
- законодавче забезпечення та створення відповідних умов для реалізації законів, спрямованих на регулювання інноваційної діяльності в області формування інноваційного підприємництва, державно-приватного партнерства, комерціалізації результатів інноваційної діяльності і трансферу технологій, розвитку інтелектуальної власності, захисту від недобросовісної конкуренції і так далі;
- формування науково-інноваційної структури на принципах створення та управління мережами взаємодоповнюючих партнерів і маркетингових каналів, де можливе використання інтегральних маркетингових комунікацій, і де держава може виконувати ряд важливих маркетингових функцій: забезпечувати діяльність інформаційних систем - одного з основних каналів розширення нововведень, виступати посередником між інноваційними суб’єктами, надавати допомогу в пошуку партнерів, укладання договорів, пропонувати юридичні, ділові, консультаційні послуги і так далі.
Сьогодні необхідність
використання маркетингу органами державної влади пов’язана зі складною
економічною ситуацією в країні і процесами глобалізації у світі, проте не
завжди вони носять комплексний і цілеспрямований характер, а для їх практичного
втілення часто не вистачає необхідних ресурсів.
Сьогодні ще важко
сказати, чи готова державна влада виконувати ті чи інші функції маркетингу.
Зрозуміло, що методи діяльності та розроблені заходи для органів державного
управління зазвичай будуть відрізнятися від діяльності маркетингових
підрозділів суб’єктів підприємництва. Але суть полягає не тільки в цьому, а в
переході на маркетингову концепцію державного управління, яка передбачає широке
використання маркетингових методів на всіх стадіях прийняття та реалізації
управлінських рішень. При цьому в комплексі повинні бути задіяні всі важелі
державного управління: правові, організаційні, фінансові, тощо.
