Сорочишина Наталя
Анатоліївна,
аспірант кафедри
публічного управління
та землеустрою
Класичного
приватного університету
тел. (061) 764-14-91,
моб. (096) 475-82-81
Реформування
публічного управління та адміністрування: теорія , практика, міжнародний досвід:
матеріали Всеукраїнської наук.-практ. конф. за міжнар. участю 28 жов. 2016 р. –
Одеса: ОРІДУ НАДУ, 2016. – 428 с.
(стр. 215-216)
КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЬ,
ЯК ПОКАЗНИК ІНТЕГРАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ В СФЕРІ
ІННОВАЦІЙНОГО
РОЗВИТКУ УКРАЇНИ
Вибір вектору розвитку України в європейському напряму
був задекларований ще в 1998 року відповідним указом президента України, де
було затверджено Стратегію інтеграції України до Європейського Союзу. Останнім
часом, протягом подій 2013-2016 рокіі, питання
поглиблення міжнародних зв’язків України з іншими державами, у першу
чергу, з країнами ЄС, набули стратегічного значення. Для країни це – вибір
шляхів інноваційного розвитку в напрямі європейської цивілізаційної моделі, за
допомогою якої можна досягти прогресу в усіх сферах суспільного життя –
економічній, соціальній, політичній тощо. Проте основною проблемою України у
цьому аспекті є низька конкурентоспроможність країни у багатьох сферах,
особливо в інноваційній діяльності.
У черговому щорічному звіті Світового економічного форуму
(WEF) за рейтингом
конкурентоспроможності Україна втратила 6 позицій і опустилася в 2016 році на
85-е місце з 79-го, яке займала в 2015 році. Для порівняння - на сьогодні
Намібія - на 84-му місці. Конкурентоспроможність
країни цілком може стати показником розвитку інтеграційної політики, як в самій
країні, так і за її межами, а також може виражати результативність або її
відсутність у процесі впровадження та реалізації механізмів державного
регулювання в інноваційній сфері. Конкурентоспроможність країни з одного боку
являє собою оцінку рівня життя, який забезпечує держава своєму суспільству, з
іншого боку визначає положення тієї чи іншої країни на світовому ринку.
Основний аспект конкурентоспроможності України в процесі Євроінтеграції, до якого повинні прийти наша держава і суспільство – це формат
інноваційної діяльності, який повиннен представляти собою вихід України на
міжнародну арену і об'єднання її з передовими країнами шляхом створення та
розвитку міжнародних зв'язків у всіх аспектах інноваційного розвитку.
У світлі інтеграційних процесів необхідно пам'ятати: інноваційне
процвітання держави створюється не тільки за рахунок природних багатств країни,
її трудових ресурсів, ставок банківського відсотка або цінності валюти -
інноваційність держави залежить від того, наскільки його економіка готова і
здатна до оновлення та модернізації, і які і як використовуються механізми
державного регулювання, котрі мають на меті прискорення науково-технічного
розвитку на рівні держави та регіонів.
Відмінною особливістю інтеграційних процесів України загалом,
і в інноваційній діяльності зокрема, можна вважати ту обставину, що вони були
започатковані в момент виникнення України, як незалежної держави, де були суспільно-політичні та економічні трансформації, які призвели до
глибокої економічної кризи. В Україні була сформована модель економіки, яка
будувалася на застарілих технологіях, виробництві продукції з низькою часткою
доданої вартості, дешевій робочій силі та визиску природних ресурсів. Це, спричинило
внутрішню конкуренцію виробників однотипної продукції, і їх конкуренцію на
ринках тільки третіх країн. Така модель не передбачала стимулів для
впровадження нових технологій і технічного переобладнання, оскількі
ресурсоемність такого виробництва компенсується дешевою робочою силою. Крім
цього, вона не потребувала реструктуризації, оскільки саме в межах такої моделі
економіка може бути максимально непрозорою, працювати в тіні, приносити
надприбутки. Загальним наслідком стало гальмування процесів демократизації
державних і недержавних інститутів, відсутність підвищення технологічності
виробництв і формування стійкого базису забезпечення прав властності, зниження
рівня монополізації та тінізації. За таких умов, інтеграційні дії, зумовлені
політичним контекстом, по суті виявилися не сумісними із зміцненням
конкурентоспроможності країни [3, с.30]. На сьогоднішній день ситуація
практично не змінилася.
Слід пам'ятати, що конкурентоспроможність країни на світовій арені є
продовженням внутрішньої конкурентоспроможності економіки, тобто завоювання
передових позицій в інноваційній діяльності у світі неможливо без створення
сильного внутрішнього інноваційного ринку.
На сьогодні у світовій практиці існують деякі вектори інноваційного
розвитку, на основі яких держава має будувати свою конкурентоспроможну
інтеграційну інноваційну політику:
1.Розвиток всіх систем
і рівнів освіти та охорони здоров'я, як фундамент
конкурентних переваг країни.
2.Розвиток
інноваційної інфраструктури країни. Створення у промислових центрах України
якомога більше спеціальних інноваційних економічних зон (технопарки,
технополіси, комплексні виробничі зони і так далі) зі спеціальним режимом
інвестування, кредитування і оподаткування та розширенням прав і можливостей
для суб'єктів господарювання. Розвиток і підтримка не тільки великого, а й
малого та середнього інноваційного бізнесу.
3.Обмеження
монополізму в інноваційній сфері та захист суб'єктів господарювання і
споживачів від недобросовісної конкуренції. Охорона та захист прав
інтелектуальної власності.
4.Встановлення суворих
стандартів якості інноваційної продукції, безпеки та захисту навколишнього
середовища.
5.Ефективна торгівельна
політика держави у сфері інноваційної діяльності. Формування внутрішнього
інноваційного ринку та відкриття доступу в інноваційні сегменти зарубіжних
країн.
Таким чином, в силу важкої
економічної ситуації в Україні уряд на пряму не може брати на себе основні
фінансові зобов'язання щодо розвитку інновацій і впливати на інноваційну
діяльність країни, тому він має створити такі умови, при яких, з одного боку,
держава може бути активним учасником інноваційного сектора на рівні з іншими, а
з іншого - використовувати непрямі методи державного регулювання для створення
сприятливого середовища на ринку інноваційних технологій., в якій інноватори
можуть досягти конкурентних переваг. І з точки зору
"конкурентоспроможності" це навіть важливіше, ніж пряме втручання держави
в інноваційний процес.
Список використаних джерел
1.Господарський кодекс України [Електронний
ресурс]. – Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/436-15.
2.Портер М. Международная конкуренция. Конкурентные преимущества
стран / Майкл Портер. – Москва : Альпина Паблишер, 2016 – 740 с.
3.Україна в інтеграційних процесах: стан і проблеми // Національна безпека і оборона. – Київ : Центр Разумкова, 2007. – 24 - 46 с.
РЕФОРМУВАННЯ
ПУБЛІЧНОГО УПРАВЛІННЯ
ТА АДМІНІСТРУВАННЯ:
ТЕОРІЯ, ПРАКТИКА,
МІЖНАРОДНИЙ ДОСВІД
Матеріали
Всеукраїнської
науково-практичної конференції
за міжнародною участю
28 жовтня 2016 року
ПОСИЛАННЯ:
