Сорочишина Н.А.
аспірант
Класичний приватний
університет
Наука і вища освіта : тези доповідей XXІІ Міжнар. наук. конф. студентів і
молодих учених, м. Запоріжжя, 18 квітня 2014 р. / Класичний
приватний університет. – Запоріжжя : КПУ, 2014. – 771 с.
ПРОБЛЕМИ СИСТЕМИ ПРОГНОЗУВАННЯ ТА ПЛАНУВАННЯ
В ДЕРЖАВНОМУ УПРАВЛІННІ УКРАЇНИ
(стр. 490)
Сьогодні, в умовах глобалізації
суспільства, існує жорстка конкурентна боротьба за обмежені фінансові ресурси
та ринки. Для досягнення успіхів у цій боротьбі необхідна активна співпраця
всіх гілок влади та суспільства у напрямку визначення національних пріоритетів,
перспектив та напрямів розвитку, а також пошук максимально ефективних шляхів їх
реалізації. Сьогодні система прогнозування та планування в Україні потребує
докорінної перебудови.
Становлення цілісної системи
прогнозування та планування в Україні на державному рівні розпочалося з
прийняттям Закону України “Про державне прогнозування та розроблення програм
економічного і соціального розвитку України” від 23.03.2000 № 1602-ІІІ,
Постанови Кабінету Міністрів України “Про розроблення прогнозних і програмних
документів економічного і соціального розвитку та складання проекту державного
бюджету” від 26.04.2003 № 621 (зі змінами), Закону України від 18.03.2004 №1621-ГУ
“Про державні цільові програми” та інше.
Значним проривом у розвитку
системи стратегічного планування в Україні стало розроблення в 2004 році
Національним інститутом стратегічних досліджень, Інститутом економіки та
прогнозування НАН України, Міністерством економіки та з питань європейської
інтеграції України Стратегії економічного і соціального розвитку України на
2004-2015 роки “Шляхом Європейської інтеграції”. Цей документ став першою
спробою комплексного дослідження та аналізу можливостей і перспектив економіки,
державного управління та встановлення чітких пріоритетів, цілей та завдань,
виконання яких дозволить Україні піднятися на якісно новий рівень свого
розвитку.
Проте
проблеми, що існують сьогодні у плановій системі України, зводять нанівець
намагання створити ефективну систему прогнозування та планування розвитку
України.
Основними
проблемами у цій сфері є:
- невідповідність деяких державних цільових програм вимогам законодавства України;
- відсутність системності та пропорційності, а також послідовності та рівномірності у фінансуванні, або невиконання цільових програм через брак фінансування;
- недосконалість процесу звітування про виконання державних цільових програм та відсутність відповідальності за невиконання запланованих результатів, на досягнення яких були виділені кошти;
- невзаємоузгодженість нормативно-правових актів, що регулюють плановий процес в Україні;
- якість та достовірность статистичних даних, що використовуються в процесі планування та прогнозування;
- велика кількость державних цільових програм, що не відповідають державним інтересам України, просування яких здійснюється колом зацікавлених осіб з метою отримання бюджетного фінансування;
- відсутность механізмів стратегічного планування діяльності центральних органів влади, головних розпорядників бюджетних коштів, бюджетних установ та організацій тощо.
Таким чином для вирішення зазначених проблем, з
метою ефективного витрачання коштів державного бюджету України необхідно
реформувати планову систему України з урахуванням сучасних світових тенденцій у
цій сфері. Зокрема, доцільно змінити структуру прогнозних, програмних та
планових документів, орієнтуючись на практику стратегічного планування та
прогнозування розвитку економіки
