Materials of the XI International scientific and practical conference, «Modern scientific
potential», - 2015. Volume 10. Law. Governance. Sheffield . Science and education
LTD – 88 стр.
Державне управління/ 2. Сучасні технології управління
Сорочишина
Н. А.
Класичний
приватний університет, Україна
СОЦІОКУЛЬТУРНІ
ЧИННИКИ ЯК ФУНДАМЕНТ РОЗВИТКУ МЕХАНІЗМІВ УПРАВЛІННЯ ІННОВАЦІЙНИМ РОЗВИТКОМ УКРАЇНИ
(стр.67-69)
На
початку XXI століття основним локомотивом економічного зростання і соціального
прогресу виступають інноваційні фактори виробництва. До них, насамперед,
відносять знання, інновації, людський (інтелектуальний) капітал. У свою чергу,
розвиток людського капіталу, як самого фундаментального механізму інноваційного розвитку, залежить від
соціокультурних чинників, наявності реальних можливостей населення одержувати
освіту, відтворювати знання, підвищувати свій культурний рівень, зміцнювати
здоров'я, який значною мірою визначається доходами населення і обсягами
державного фінансування науки та соціально-культурної сфери.
Інтелектуальний
потенціал українського суспільства визначається наступними основними факторами:
якістю державної соціально-економічної політики; генетичним фондом населення;
якістю середовища життєдіяльності (рівень і якість життя населення, екологія,
політичний клімат та ін) населення в
цілому і його окремих груп; рівнем здоров'я населення; рівнем розвитку системи
виховання і навчання підростаючого покоління; якістю механізму мотивації населення
до творчої праці; структурою суспільства і зайнятого населення; рівнем культури
та національної самосвідомості населення [6].
Розглянемо
деякі критерії соціокультурного чинника [7].
1.
Рівень життя.
В
останні два десятиліття одержуваної працівниками заробітної плати (особливо
зайнятих в галузях соціально - культурної сфери) ледь вистачало на їжу та
оплату послуг ЖКГ. У грудні 2013
р. величина прожиткового мінімуму склала всього 1218 грн в місяць.
Навіть
при такій незначній величині прожиткового мінімуму мали доходи нижче
прожиткового мінімуму 8,4% від загальної чисельності населення країни [3]. Звідси цілком
очевидно, що при таких доходах значна частина населення країни виявляється
нездатною з причини своєї низької платоспроможності інвестувати кошти в
розвиток власного людського капіталу (на повноцінне і збалансоване харчування,
охорону здоров'я, культуру та ін).
2. Рівень
здоров'я.
Однією з основних причин значного
погіршення здоров'я населення в Україні є глибока криза охорони здоров'я. У 2012-2013
роках частка витрат на охорону здоров'я і спорт бюджету України складала в середньому
4,2% ВВП [4].
Кризова
ситуація в охороні здоров'я, поряд з іншими чинниками призвела до зростання
захворюваності населення за останні два десятиліття. Крім того, має місце стійке зростання чисельності осіб,
які стали вперше інвалідами. В результаті чого частка
пенсіонерів та інвалідів, які перебувають на обліку в органах соціального
захисту населення, в 2013 році склала третину від загальної чисельності населення
України. За словами медиків,
значну частку в структурі осіб з інвалідністю становлять діти-інваліди - понад
167 тис. осіб або 2 % від усього дитячого населення [1].
Завдяки вкрай
несприятливої соціально-економічної ситуації в країні зростає загальний рівень
захворювань. Спостерігається зростання хворих на гепатит, туберкульоз, СНІД,
венеричними та гінекологічними захворюваннями, психічними розладами,
алкоголізмом і наркоманією. Низький рівень здоров'я населення негативно
позначається на інтелектуальному потенціалі суспільства і знижує ймовірність
побудови інноваційної економіки.
3.
Інтелектуальний потенціал.
Інтелектуальний потенціал суспільства
неухильно знижується по мірі виснаження людських ресурсів. Спостереження
показують, що слабке і хворе населення, що володіє низьким рівнем національної
самосвідомості, не є носієм високого інтелекту. Основна причина
зниження сприйняття і засвоєння навчального матеріалу школярами та студентами
криється не тільки в недосконалості системи навчання, а ще в несприятливому соціально-економічному
середовищі проживання учнів.
Значна
частина трудових ресурсів не володіє в достатній мірі навичками письма,
рахунку, інтерпретації тексту і т.д. Ці люди відчувають труднощі у проведенні
рутинних соціальних дій типу голосування, заповнення анкет, розуміння
інструкцій, читання розкладів.
У числі
основних причин значного погіршення якості освіти в Україні є його
недостатня фінансова забезпеченість. Але тут спостерігається парадокс. Наприклад, у
2013
році частка витрат на освіту з бюджету в Україні склала 6.1% ВВП. Хоча держава визначала необхідний
обсяг бюджетних асигнувань на сферу освіти у розмірі не менш 10% від ВВП
[2]. Однак жодного разу з моменту
набуття незалежності Україні не вдавалося вийти на такий рівень фінансування
освіти.
В той же час,
така норма законодавства видається завищеною, оскільки у світи є лише декілька
країн, які витрачають на освіту більше 10% національного доходу. Варто
відмітити, частка державних витрат на освіту в Україні в останні роки
підтримується на рівні близькому 6% ВВП, що можна порівнювати з показниками
розвинутих країн Західної Європи та Північної Америки [5].
Витрати
державного бюджету України на сферу освіти протягом останніх років зросли
втричі. Основними витратними статтями бюджету є асигнування на середню освіту
(42% всіх витрат), вищу освіту (30%), дошкільну освіту (12%) та
професійно-технічне навчання (6%). Близько 4% витрачається на позашкільну
освіту й роботу з дітьми, ще 1% - на післядипломну освіту. Але лише по 0,5%
річних бюджетних асигнувань витрачається на матеріально-технічне забезпечення
учбових закладів і дослідження і розробки у галузі освіти. При цьому понад 90%
державних інвестицій в галузь освіти спрямовується на утримання – заробітну
плату, сплату комунальних послуг, харчування та ін. [5]
Нажаль,
останніми роками ситуація з доступністю освіти в Україні демонструє тенденцію
до погіршання. Не дивлячись на збільшення асигнувань на освіту, останні роки
йшло закриття шкіл (особливо сільських), скорочувалася кількість навчальних
закладів усіх рівнів акредитації. При цьому також неухильно скорочується і кількість
бюджетних місць в них.
Причин такого парадоксу кілька:
- відставання ВВП України по відношенню до ВВП європейських країн, тому спостерігається різниця у фінансуванні сфери освіти не на користь України;
- зростання рівня інфляції;
- неналагодженість системи фінансування, порушення зв'язків між ланками у сфері освіти;
- небажання бізнес-сектора інвестувати в сферу освіти;
- авторитарне державне управління сферою освіти.
Таким чином рівень здоров'я населення України
зменшується з деяким часовим лагом у міру зниження рівня його життя.
Інтелектуальний потенціал суспільства, як базис
розвитку інноваційних механізмів, у свою чергу залежить
від рівня здоров'я (фізичного і розумового). Темпи економічного зростання
знижуються по мірі деградації інтелектуального потенціалу суспільства, оскільки
загасають процеси виникнення,
накопичення і використання нових знань. Рівень критичного падіння рівнів життя
і здоров'я населення характеризує зниження інтелектуального потенціалу
суспільства до позначки, за якою можуть початися незворотні процеси
(люмпенізація, вимирання і деградація суспільства), чого
українська держава, особливо в світлі сьогоднішніх подій на території країни,
не повинно допустити.
Література.
- 80 % інвалідів в Україні – це люди працездатного віку [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://health.unian.ua/country/858929-80-invalidiv-v-ukrajini-tse-lyudi-pratsezdatnogo-viku.html
- Витрати на освіту / Research & Branding Group [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://rb.com.ua/ukr/marketing/tendency/8324
- Диференціація життєвого рівня населення (1999-2013рр.) // Державна служба статистики України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua
- Додаткові гроші на медицину є в самій медицині [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.promagazine.com.ua/.../PRO_08_10_11
- Схабюк Ю.В. Аналіз поточного стану фінансування освітньої галузі України / Ю.В. Схабюк [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.rusnauka.com/36_PVMN_2012/Economics/15_123726.doc.htm
- Осипов Г.В. Перспективы социокультурной динамики и партнерства цивилизаций / Г.В. Осипов, Б.Н. Кузык, Ю.В. Яковец. – М.: ИНЭС, 2007. – 416 с.
- Яковец Ю.В. Анализ факторов научно-технологического развития в контексте цивилизационных циклов / Ю.В. Яковец, В.Л.Абрамов. – М.: МИСК, 2012. – 456 с.
